нога

-и́, ж.

1) Одна з двох нижніх кінцівок людини. || Одна з кінцівок деяких тварин і птахів.

••

Зво́дитися на но́ги — а) підростати, ставати дорослим, самостійним; б) одужувати, поправлятися після хвороби; в) (перен.) розвиваючись, досягати певного рівня; г) ставати заможним.

Іти́ [нога́] в но́гу — а) ступати тією ногою, якою ступають інші; одночасно, в такт з іншими; б) (перен.) погоджувати з ким-, чим-небудь свої дії, погляди і т. ін.

На коро́ткій (дру́жній) нозі́ — бути з ким-небудь у близьких, дружніх стосунках.

На широ́ку но́гу — багато, розкішно (жити).

Не чу́ти [під собо́ю] ніг — а) швидко бігти; б) відчувати сильну втому в ногах від надмірного бігання, ходіння; в) від приємних почуттів бути енергійним, рухливим.

Поста́вити на но́ги — а) виростити, виховати; б) вилікувати; в) з відсталого вивести в передові; зробити заможним; г) (перев. у сполуч. зі сл. усіх) примусити когось робити що-небудь, діяти за певним планом, у певному напрямку.

Става́ти на коро́тку но́гу — вступати в близькі, дружні стосунки.

2) Опора меблів, споруд, механізмів і т. ін.